Матвія 22:34–46. Закон чи Євангеліє?

Що Бог вимагає від людини? І де шукати спасіння, коли ми бачимо, що не можемо виконати Його вимог?

У Євангелії від Матвія Ісус відповідає на запитання про найбільшу заповідь: любити Господа всім серцем, усією душею і всією думкою та любити ближнього, як самого себе. У цих двох заповідях підсумований увесь Закон. Але саме тут Закон викриває нашу найбільшу проблему. Хто з нас може сказати, що справді любив Бога понад усе, а ближнього, як самого себе? 

Якби Бог дав нам лише Закон, після гріхопадіння для людини не залишилося б жодної надії. Тому після запитання про Закон Ісус Сам ставить фарисеям інше запитання: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Тут погляд переноситься від того, що повинна зробити людина, до того, Ким є Христос і що Він зробив для нас.

Любов до Бога і ближнього є підсумком Закону. Христова любов до нас є підсумком Євангелія. Закон показує наш гріх і нездатність спасти себе. Євангеліє показує нам Христа, Божого і Давидового Сина, Який Своєю кров'ю викупив нас від гріха, смерті та влади диявола.

Тому християнин шукає спасіння не у власному виконанні Закону, а в Євангелії про Христа. Саме там обтяжена гріхом душа знаходить прощення, праведність, мир і радість у Святому Дусі. Бог щедро приносить цю благодать до нас через Слово, Хрещення, Святу Вечерю, владу ключів та взаємне втішання християн.