Матвія 21:33–44. Камінь, що його відкинули будівничі

«Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем. Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших».

У притчі про злих виноградарів Ісус розповідає історію господаря, який насадив виноградник, довірив його робітникам і посилав своїх слуг отримати плоди. Але виноградарі били та вбивали посланців. Нарешті господар послав свого улюбленого сина, якого вони також убили, сподіваючись заволодіти спадщиною.

Ця притча розкриває неймовірне Боже терпіння і водночас серйозність людського бунту проти Бога. Господар виноградника є образом Бога Отця, слуги нагадують старозавітних пророків, а улюблений Син є Самим Ісусом Христом, Якого відкинули та розіп'яли за стінами Єрусалима.

Але відкинутий Камінь став наріжним. Христос, Якого люди засудили на смерть, став єдиною основою спасіння та Своєї Церкви.

Ісус застерігає: «Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його».

Що означають ці слова для нас?

У проповіді розкривається глибокий зв'язок між покаянням, Хрещенням, смертю та воскресінням із Христом. У Святому Хрещенні наша стара гріховна природа помирає разом із Христом, а нова людина воскресає для життя з Богом.

Як навчає Мартін Лютер у Малому катехізисі, старий Адам має щоденно помирати через каяття, а натомість повинна щоденно поставати нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та чистоті.

Краще впасти на Христа, Наріжний Камінь, у покаянні та отримати нове життя, ніж відкинути Його і залишитися під Божим судом.

Адже наше спасіння не є результатом власних зусиль чи рішень. Сам Святий Дух через Євангеліє кличе нас до Христа, дарує віру, прощає гріхи та зберігає нас для вічного життя.

✝️ Відкинутий людьми Христос став нашою надією, нашим спасінням і основою нового життя.