Стежте за улюбленими подкастами, слухайте офлайн і в авто з CarPlay та Android Auto і завжди продовжуйте з того місця, де зупинилися. Спробуйте безплатно.
Сьогодні поговоримо про слова, які раптом повертаються з минулого — і чому це не завжди означає повернення самого минулого. Ви, мабуть, помічали: ще недавно якесь слово здавалося дивним або навіть смішним, а сьогодні його вже бачимо в соцмережах, чуємо від молоді, зустрічаємо в назвах одягу, ресторанів чи брендів. Так повертається лексика. Наприклад, «ланіти» — це щоки, «варґи» — губи, «відлога» — те, що ми сьогодні називаємо капюшоном. Колись це були звичайні слова, а потім вони відійшли на мовну периферію. Тепер частина таких слів знову стає помітною. Але тут є важливий нюанс. Повернення слова не означає, що ми повинні вживати його замість усіх звичних сучасних слів. «Ланіти» не зобов’язані витісняти «щоки». «Варґи» не мають оголосити війну «губам». Вони можуть просто додати нашій мові ще один відтінок — художній, образний, стилістичний. Іноді відбувається ще цікавіше: старе слово отримує нове значення. Саме так може статися з назвами одягу чи аксесуарів. Тому, коли ми бачимо модну річ із давньою українською назвою, не поспішаймо казати: «Ось таку річ носили наші предки». Можливо, предки справді мали таке слово. Але сам предмет міг виглядати зовсім інакше. Тож якщо вам подобається якесь давнє українське слово — використовуйте його. Але знайте, що саме воно означало, де його вживали і чи не змінилося його значення. Бо повернути слово — чудово. А от вигадати разом із ним цілу історію — вже зовсім інша справа.
