У пошуках Авторитету. Частина 9. Камінне серце. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 9. Камінне серце

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

ЦИТАТИ:

Сіяч сіє зерно. Ісус говорить, що зерно – це Слово Боже

Слово Боже – це сам Бог

Неймовірним є те, що Бог дає самого собі

Ми вибираємо Ісус як наставника, як авторитета.

Він хоче, щоб ми стали Богоносцями

Бог хоче і може бути в мені.

І ця присутність має свою міру

Ісус вміє показати реальність людини, її стани

Коли приходить криза, спокуса – якого Бога маєш у серці?

Коли приходить криза, чи має людина чіткість вибору, що Ісус – Наставник?

Це – дуже вимогливий Наставник.

Чи впускає людина Бога, коли має кризу?

Моліться за ворогів ваших: що я роблю зі стосунком до ворога? Якщо я буду проклинати людину, яка мене скривдила – тоді стаю на «край дороги», і даю місце духові ненависті.

Камінне серце – це серце, закрите у болі

Молитва за ворога – це захист мого серця від ненависті.

Не може поміститися у одному серці благословення і прокляття: турбуючись про своє серце, якщо не молюся за ворога – то що роблю?

Нам потрібно побачити своє серце як начиння.

Бог хоче нас наповнити Своєю силою, мудрістю, благодаттю.

Він хоче, щоб Його Слово через мене діяло. І тут є питання моєї співпраці з благодаттю.

Серце камінне поверхнево приймає Слово Боже. Людина не йде на глибину. У кризових моментах, чи я готовий іти на глибину?

Людина сама виділяє місце для Бога, а людина не дозволяє Йому пробитися далі

Стан серця: ті, що на камені, не маючи Слово – дочасу відпадають.

Коли я закрив, заморозив дещо – у певному сенсі я труп. Потрібно впустити Христа Воскреслого. Щоб Христос Воскреслий зійшов у мій ад. У моє дно.

Щоб Христос Воскреслий проникнув усе моє життя.

Божа Педагогіка: коли Він показує на камінь, на замороженість, і пропонує, яким чином можу Його впустити, і дає інструменти, як вийти з цієї замороженості.

Слово дає силу зробити цей крок. Це не може бути насилу.

Якщо людина читає Слово Боже, - воно проросте. Сам Бог діє, Він приходить, веде, нагадує і пропонує.

Це – не є інструкція.

Слово Боже – це стосунок.

У кризі – вірність першому етапу: триматися Дороги, якою є Ісус Христос.

Якщо тримаюся дороги, якою є Ісус Христос, Він буде мене вести, щоб ці кам’яні місця були зцілені. Це – Його турбота.

Другий етап – це глибина.

Закритість - причина багатьох страхів.

Закритість є причиною страхів, які не дозволяють піти на глибину.

Слідування за Ісусом – це велика пригода.

Ісус - Наставник, Ісус - Дорога, Ісус – Господь.

Ісус часто говорить: «Не бійтеся!»

Принцип: впустити Ісуса у свій страх. Він дає тоді відвагу.

Людина, котра живе поверхнево – вигорає.

В стосунках з Ісусом вчимося приймати живу воду. Ісус говорить: ті, котрі Його приймуть, з них буде виливатися жива вода.

Ісус дає «вогкість», благодать, яка наповнює нас, яка випливає з нас, але в той же самий момент ми залишаємось відкриті, щоб знову приймати благодать.

Це - Божественне життя, яке є у Пресвятій Трійці. Це – постійний момент обдаровування любов’ю і благодаттю, і ми запрошені до такого способу життя, щоб бути благодаті повними.

Циркуляція Божої благодаті приносить плід.

Одна з основних проблем – багато людей не можуть перейти перший етап: не мають відваги, щоб віддати своє життя під владу Ісуса.

Ісус не змушує людину, але запрошує.

Замороження – стратегія виживання: щоб вижити – мусів заморозитись.

Таїнства, глибоке їх переживання – впускання Бога у своє серце.

Коли людина бачить «свою закам’янілість» - Ісус її підготував, щоб зцілитись.

Та біль, яку я не оплакав, повинна бути оплакана. Для цього потрібен час.