У пошуках Авторитету. Частина 55. Вічність у хронологічному часі. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 55.

Вічність у хронологічному часі.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус повний Духа Святого говорить, що Він кожному приніс можливість увійти у стан благодаті.

Внутрішній конфлікт є динамікою постійного пошуку.

Всередині є пошук сенсу життя, як дати собі ради, пошук щастя, любові.

Конфлікти ведуть до того, щоб ми задали собі питання: «Чому? Що відбувається?»

Щоб бути благодаті повним, потрібно навчитися співпрацювати.

Як функціонує Божа благодать?

Вона діє у кожну мить: тут і тепер, у повноті своїй.

Нема майбутнього. Можна діяти лише у тепер.

Бог, коли являється, дає благодать на тепер.

Тепер тобі потрібна благодать довіри.

Ісус говорить: «Не бійся! Довіряй мені!»

На кожну мить у Святому Письмі написано: «Не бійся!»

Страх – це базовий безбожний стан: події з минулого можуть так впливати на теперішній час, що я закритий, я боюсь, бо якісь зранення я ношу в собі, і я закритий на Божу благодать.

Вся проблема у закритості.

Ми живемо в історичному часі. У хронологічному часі.

Події з минулого можуть так впливати на теперішній час, бо я закритий, бо я боюсь, і через цей страх я закритий на Божу благодать.

Потрібно впровадити у цю горизонталь Божественну присутність. Тепер є час благодаті! Тепер є час, обіцяний Богом.

Що значить вечеряти з Ісусом? Це - зустріч друзів.

Це - перебування разом.

Відкрити серце можу лише я.

Це - центральний момент для мене і для кожної людини.

Є хронологічний час і ми впускаємо туди Боже Одкровення.

Вічність входить у час через Ісуса Христа.

Є досвід відчутності відчуття часу, є стан. Господь дає дотик до вічності.

Рухаючись у часі людському увійти у цю вічність.

Зусилля руху, щоб вийти з Єгипту, зі своїх домівок, зі звичного. Вийти у паломництво.

Якщо на паломництво дивитися без віри - це виглядає дивно. Якщо дивитися з вірою - це проходження через Ісуса.

Як легко все втратити в один момент.

Знову робити зусилля, щоб знову повертатися до стану благодаті.

На цьому полягає зрілість, щоб розуміти.

Зріла духовність полягає на тому, що я розумію, як це працює. Відкритість - це така мить, що є мить, коли я впадаю у механізми осудження.

Коли ми побули і страху, злості, агресії, починаю робити злодіяння.

Життя відбувається у дорозі. Життя не є статичне.

Благодать не є ніколи лише для мене. Любов ніколи не є лише для мене. Вона є через мене.

У нас одна основна місія: молитися за мир у нашій державі.

Ми вкладаємо великі духовні зусилля, щоб наша країна була захищена і благословенна, щоб ми витіснили темряву із нашого серця і дали простір Богові.

Якби ми не мали відкритості на Бога, було б набагато гірше. Ми є носіями або благословення, або прокляття. Ми є або носієм світла, або темряви.

Війна є у серці кожного з нас.

Війна не закінчиться переговорами.

Якщо у цьому часі впускаю Божественну благодать, то вирішую по якій стороні стаю.

У кожного є своя місія і сфери відповідальності, але стан серця вирішує наслідки.

В духовному сенсі - війна це стан серця.

Що відбувається у твоєму серці?

У духовному світ війна повʼязана з тим, щоб якомога більше людей занурити у темряву. Важливо помітити: що відбувається у моєму серці? По чиїй стороні стою? Кого я вибрав?

Іде момент конфронтації світла і темряви. Світло світить, доторкає до темряви людини. Людина може закрити двері у своїй ізоляції.

В історії спасіння проблема людини у відкиненні Бога. Людина не признається до цього. Важко до цього прямо признатися.

Під враженням Божого смирення, вірності, любові.

Бога не можна вбити.

Світло не можна вбити.

Світло, яке виштовхують - покидає те місце.

Архангел Михаїл є покровитель нашої держави. Можливо наша місія є така: встояти у світлі. Будемо стояти до кінця. Хто як Бог?

Встоявши, виганяємо зло з нашого серця: «Хто ж як Бог?»

Смирення Бога у тому, що Він шукає відкритого серця.