У пошуках Авторитету. Частина 60. Смирення як наслідок стосунку з Богом. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 60.

Смирення, лагідність як наслідок стосунку з Богом

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

В моменті, коли відбувається оплакування, приходить тиша, смирення, сила, яка входить у життя через розпізнання як далі рухатися.

Блаженні вбогі духом - це позиція підлеглості Богові

Ми постійно в наших діях робимо вибір.

Наша проблема ми закриті. Відкритість на Бога - це блаженство.

Фарисеї книжники думають, що знають.

Митарі і блудниці - ті, які заблудили, бо втратили контакт з Богом. Переживають пошук Бога.

Досвід дару контакту з Богом - це стан, коли є постійне усвідомлення, що це неможливо затримати. Я розумію, я усвідомлюю, я не можу це проконтролювати. Бога неможливо «закрити в коробочку»

Доторкаєшся, пізнаєш - і розумієш як багато всього не знаєш.

Затримуватися не добре, бо не розвиваєшся.

Бог не звʼязав собі руки Таїнствами.

Коли людина має живий досвід контакту з Богом, вона усвідомлює, що Бог набагато багатший, ніж усі можливості.

Приходить час оплакування гріхів: що я втратив.

Мої помилки - я сумую, на це є основа.

Якщо нема процесу оплакування- людина не рухається далі.

Поки людина не сумує - вона не знає як далі рухатися: «Їхні очі були закриті від смутку», - учні з Емаусу.

Поки учні з Емаусу не розповіли свою болісну історію, вони не в стані були побачити.

А чи не це мало статися з Помазаником? Учні були засліплені, бо мали свої очікування.

Досвід страждання близької людини - це дуже болісний досвід. І його потрібно оплакати і пережити.

…«вони сиділи мовчки». Людина, яка не вміє пережити втрату, скеровує агресію на руйнування себе й інших.

Служіння священника не привʼязується до одного місця: коли Господь каже - він рухається далі.

Людина переживає Божий дотик. Оплакування - біль потрібно пережити. Кожна втрата має свою міру переживання і оплакування.

Оплакування - прийняття реальності.

Бог кличе ще до глибшого контакту з Ним, щоб звідти реагувати на дійсність.

У сумуванні, у болі людина отримує відповідь як далі рухатися.

Коли людина не вміє побачити сенси, вона опускається, опускає руки, заглушає біль, пришвидшує свій кінець.

Страждання має потужну силу, щоб переосмислювати сенси, і дати собі відповідь.

Блаженні тихі - блаженні лагідні, смиренні. В моменті, коли відбувається оплакування, приходить тиша, смирення, сила, яка входить у життя через розпізнання як далі рухатися.

Занедбання достатньої кількості перебування у Джерела приводить до вигорання.

Перше завдання апостолів: молитись і навчати.

Звідки черпаю силу? Маю собі дозволити сумування. В сумуванні переосмислення.

Моя душа потребує достатньо багато часу бути наодинці з Богом.

Молитва як спосіб особистого стосунку, і як спосіб синодального служіння.

Павло пішов на 3 роки у пустелю: слухав, сумував, оплакував.

Ісус часто іде на самоту.

Тихість - тихі успадкують землю. Це стан після оплакування - набратися тихості, і з цього реагувати що діється.

Дія з лагідності серця - людина яка діє під впливом Духа Святого, а не зранення.

Страх входить у життя через біль. Біль змінює тривогу до майбутнього.

З болячки людина реагує страхом. Вона буде або нападати, або втікати.

Ісус у Гетсиманіі оплакав свою смерть. І Він іде лагідно по Хресній дорозі.

Ісус: «Мені йдеться про воскресіння Духа»

«Життя вічне в тому, щоб пізнали Того, Хто Мене послав»,

Євангелія від Йоана 17:3

Тихість, лагідність, смирення - зустріч, яка впроваджує у моє серце мир.

Блаженний вбогий духом - лагідність і смиренність.

Успадкування землі - земля, обіцянка: Мойсей був названий найбільш лагідним з поміж усіх людей на землі - найбільш смиренним.

Земля - моє серце. Рай – всередині.

Підпорядкування Богові - лагідність. До лагідних тягнуться люди. Людина, яка підпорядкована Богові має благословення «у сто разів більше»

Повернення до стану благодаті.